Самотні вітри: роман – Тетера І. – АКАДЕМІЯ (105274)

“Несподівано для себе Максим захотів її смерті. Такозвалася в ньому його понівечена любов._x000D_
Довго і складно йшов до цього. З дитинства почувався аутсайдером. Розумів, що йому — хлопчині_x000D_
зробітничого барака — нічого нормального не світить._x000D_
І навіть дружба з надзвичайно толерантним Мишком Звягінцевим підсилювала ці відчуття._x000D_
За спиною Мишка — надійна сім’я. І сам він — хоч картини_x000D_
малюй: дівчата зривають на ньому очі._x000D_
А ще — зібраний, коректний, благородний._x000D_
І треба ж було вже студентом так нестямно закохатися_x000D_
в дівчину, з якою в Мишка — любов. Жити з ними_x000D_
в його столичній квартирі. Потайки їм заздрити і підкрадатися до їхньої любові, сподіваючись на свій шанс._x000D_
Усе інше добре складалося в Максима. Став льотчиком,_x000D_
як і мріяв. Здобув статус, блага, мав увагу жінок_x000D_
і не гребував нічим. Не вистачало тільки недосяжної_x000D_
для нього Марини Райдуги.”